Ганна Кузьо

Орнітологиня та екологиня, працює в міжнародній природоохоронній організації «Франкфуртський зоологічне товариство», популяризаторка науки та птахоспоглядання

Наука задля охорони природи: як війна впливає на птахів, чому орнітологія — на часі, та що таке бьордвочинг?

Розповідає орнітологиня Ганна Кузьо.

Про те, як зацікавилася орнітологією

Вперше мене захопили птахи під час перебування на кільцювальній станції. До того я не дуже цікавилася природою, більше книгами. Проте в нашої сім’ї був знайомий орнітолог — Ігор Миронович Горбань. Саме він порадив мені вступати на екологію, а прямо перед університетом привіз на кілька днів на кільцювальну станцію. Я там уперше спала в наметі, уперше бачила, як ловлять птахів, кільцюють, міряють. Пам’ятаю, що я тільки прийшла, а мені одразу всунули пташку в руки. Ясно, що я не зрозуміла, що з нею робити — і вона полетіла. Та мені дуже сподобалось працювати з птахами.

Навчалась я на спеціальності «Екологія» на біологічному факультеті університету ім. І. Франка у Львові. Там, власне, познайомилась з орнітологами/инями, один із яких — Шидловський Ігор Віталійович — став моїм науковим керівником. В університеті я досліджувала жовтих плисок [ред. вид птахів] — як пасовищне навантаження впливає на популяцію цього виду. Ці плиски залежать від сільського господарства, тобто від того, як і де випасають. Якщо пасовища хаотично заростають кущами (у нас на Львівщині такого багато), там ні плисок не буде, ні інших польових видів.

Моя дисертація була пов’язана з дослідженням птахів передмістя Львова, і тоді, звичайно, всі обліки птахів я робила сама. Так я зіштовхнулася з тим, що для створення великої бази даних, з якою можна статистично працювати, потрібні додаткові робочі руки. Через деякі проєкти життя поступово мене привело до того, що я навчаю людей вивчати птахів, навчаю волонтерів і мрію про те, що в нас буде програма моніторингу птахів в Україні — або хоча б деяких західних областей для початку.

Деякий час я керувала проєктом «Bird ID» від норвезького університету. Він полягав у тому, що орнітологи в 15 країнах навчали бьордвочерів [ред. спостерігачі за птахами] й аматорів визначати птахів та робити обліки. Протягом пів року щовихідних ми їздили, вчили людей, складали екзамени. Цей серйозний і класний проєкт, на жаль, уже завершився, але я побачила, попит на це є — людей, яким цікаві птахи, в Україні стає більше. Так, коли почався ковід, я почала проводити ще й онлайн-вебінари, онлайн-курси тощо.

Протягом останніх трьох років ми спільно з колегою Олексієм Дубовиком, який зараз аспірант у Штатах, організовуємо обліки птахів, моніторимо птахів Львова із допомогою бьордвочерів/ок. Поки що це пілотний проєкт, та я вірю що з часом ми виростемо в щось організоване та круте, з відповідним фінансуванням.

Навіть такий моніторинг птахів цікавий із наукової точки зору, якщо ми рахуємо птахів протягом багатьох років. 10, 20 років — і ми отримуємо величезну кількість цікавої інформації: бачимо зміни в кількості, де птахів стає більше або менше тощо. Насамперед це інструмент для охорони природи. Нам цього дуже бракує в Україні, тому що деякі види птахів починають зникати. А люди навіть не знають цифри — вчених мало, уся Україна не покрита орнітологами/инями.

Іноді люди починають помічати: «Ой жайворонки колись були, уже нема». А ми навіть не маємо цифр, і це перешкоджає звичайно. Насамперед ми не розуміємо, що відбувається, а тому не можемо вирішувати, що конкретно та ефективно можна зробити. Такий моніторинг — це база, яку потрібно мати для охорони природи, базових досліджень тощо. Тому можна сказати, що наразі моя сфера зацікавлення в науці — це наука задля охорони природи.

Як війна вплинула на твою роботу?

У Франкфуртському зоологічному товаристві ми продовжуємо природоохоронну діяльність. Трошки гірше вплинула війна на наш проєкт обліку птахів. Наприклад, є волонтери й волонтерки, які рахують птахів у Львові. І воно як виглядає: люди ходять із фотоапаратами, з біноклями. Львів поділений на квадрати, і всі волонтери на певних точках рахують птахів. Зараз вже можливо й можна ходити з біноклями в парках і місті, а на початку війни тебе зразу пов’яжуть. Тому всі наші обліки зірвались.

Як війна впливає на птахів?

Є чимало досліджень про негативний вплив феєрверків та інших вибухів на птахів — що вже говорити про справжні обстріли в прифронтовій зоні, це жахливий стрес. Водночас неможливо порахувати площу знищеної природи в Україні — птахам, які вижили, просто не буде куди повертатися. Наприклад, такі рівнинні території як луки, пасовища, перелопачені колесами військової техніки, — це фактично знищений біотоп. У нас ділянки степу на сході та півдні країни, де досі тривають бойові дії, — там знищені цілі екосистеми. Деякі прибережні території також знищені.

Є приклад 2014-ого року, коли в заповіднику «Меотида» десантувались російські війська. До того там був пташиний рай: десятки тисяч пар крячок рябодзьобих, рідкісний вид кучерявих пеліканів. Це було одне з небагатьох місць, де гніздився каспійський мартин. Неможливо описати, наскільки крутим було це місце. Проте після висадки десанту — там зникло все. І це лиш один випадок — скільки втрат зараз, просто важко уявити.

Для чого зараз займатися наукою й орнітологією зокрема?

Вчені — це ті люди, які здатні штовхати країну вперед. Прогрес країни неможливий без прогресу науки, як не крути. Якщо ми хочемо швидко оговтатись після війни, потрібно брати приклад із Японії, яка дуже багато в науку вкладає. А орнітологія, власне, потрібна, щоби розуміти, як ми будемо відновлювати природні території, які постраждали від окупації та воєнних дій.

Звичайно, життя людей найважливіше, але без природи ми не здатні існувати. Ми дихаємо, п’ємо воду, сільське господарство залежить від природи. Тому природні екосистеми потрібно зберігати та відновлювати в тих місцях, де вони постраждали. Для цього й потрібні науковці та науковиці, які знають і розуміють, мають необхідні наукові знання й компетенції.

Для вступу у Європейський Союз, наприклад, є певні екологічні вимоги, і деякі з них стосується конкретно птахів. Птахи є зручними індикаторними видами стану природних екосистем, тому в ЄС існує навіть окрема пташина директива, яка містить список птахів, яких потрібно оберігати та для яких виділяти охоронні території для збереження конкретно тих підвидів, що є в списку. Щоби вступити до Європейського Союзу, нам також потрібно підготувати такий список птахів та територій.

Потрібно розробити цілу мережу таких територій, і затвердити їх. У Європі така мережа має назву «Натура 2000». Вона охороняється, якщо потрібно — проводяться заходи та роботи на тих територіях, щоби їх зберігати. В Україні така мережа називається «Смарагдова мережа» — коли ми вступимо в Євросоюз, вона автоматично перетвориться на «Натуру 2000». А для розробки «Смарагдової мережі» потрібно багато різних дослідників: і ботаніків/инь, й ентомологів/инь, і природничих біологів/инь, й орнітологів/инь зокрема — щоби зрозуміти, де в нас найбільші ключові ділянки, які потрібно зберегти для певних видів.

Що таке бьордвочинг або птахоспоглядання та чому це варто спробувати?

На мою думку, птахи насправді можуть допомогти багатьом людям. Адже посеред суцільного стресу, птахи — це певний позитив. Ти спостерігаєш за ними, зосереджуєшся, рахуєш. Я вірю, що  бьордвочинг має великий потенціал допомогти українцям та українкам зараз і надалі.

У світі бьордвочинг відомий як певний вид терапії. У момент пташкоспоглядання залучені різні органи чуття: ти дивишся, слухаєш, торкаєшся рослин у лісі чи полі, поринаєш у середовище птахів — все це добре впливає на людину. Тому одна з моїх мрій — щоби бьордвочинг став дуже популярним. Це, звичайно, не панацея, і не чарівна пігулка, але це справді може допомагати, тому хотілося б, щоби про це знали якомога більше людей.

arrowNext story