Олена Компанієць

Працює в Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України у відділі позагалактичної астрономії та астроінформатики, досліджує галактики з активними ядрами. Голова ради молодих вчених в обсерваторії, популяризаторка науки.

«Усім своїм вчителям у дитинстві, я казала, що стану астронавткою — а зараз досліджую галактики»: про вивчення космосу, роботу під час війни та популяризацію науки серед дітей

Історія астрофізикині Олени Компанієць. 

Один із найяскравіших спогадів мого дитинства — як я маленька сиджу на ліжку, а тато емоційно розповідає мені з лампою та м’ячиком про те, як Земля обертається навколо Сонця, чому є день та ніч, Місяць та зірки, як ми їх бачимо. Ми з татом дуже багато говорили про космос — він знаходив та приносив додому телескопи, щоб показати мені Сатурн та Місяць.

Щороку ми з татом виходили дивитися на зорепад Персеїди — це була наша традиція. Я виросла в селі, відповідно, світлового забруднення, як у великих містах, не було — тому це просто не описати словами, наскільки гарно видно зірки. Також ми рахували супутники — виходили з чашкою чаю, лягали на землю й рахували. У нас навіть була гра, хто більше супутників побачить.

Усім своїм вчителям у дитинстві я спочатку казала, що стану астронавткою — я не знала, що є такі люди як астрофізики та астрофізикині, які можуть вивчати космос і не літати туди. Зважаючи на те, що мені не комфортно в замкнених умовах, то в космос я, принаймні поки що, не збираюсь. Але мрію, що за мого життя можна буде злітати у відпустку кудись до кілець Сатурну.

Моя історія — це дуже хороший приклад, коли мрія допомагає боротися з труднощами. Я дуже сильно хотіла вступити до університету, щоби вивчати астрономію, але не знала математики. Тому після дев’ятого класу я пробувала вступити до фізико-математичних шкіл, у результаті чого з другої спроби я таки вступила в Криворізький ліцей. Перші пів року, у мене регулярно були двійки, але потім 12 годин математики на тиждень зробили своє — поступово просто починаєш її розуміти.

«Сподіваюся, галактики на мене не образяться»: про наукову роботу під час війни та дослідження космосу 

Зараз я працюю в Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України у відділі позагалактичної астрономії та астроінформатики, а також навчаюся в Інституті фізики на аспірантурі. Коли почалася повномасштабна війна ми з чоловіком пішли у військкомат. Я розповіла хто я, чим займаюся — раптом їм буду корисна, але мені сказали, що я їм не треба. Після цього в мене, як, мабуть, і в багатьох людей на початку війни, почалася депресія, пов’язана з тим, що я нічим не можу допомогти своїй країні. Тож кілька місяців я не займалася науковою діяльністю серйозно. Через це я трохи не встигаю по часу зі своєю дисертаційною роботою, але сподіваюсь, що галактики на мене не образяться, і я встигну все наздогнати.

Я займаюсь дослідженням галактик з активними ядрами. У центрі кожної галактики знаходиться надмасивна чорна діра, яка може перебувати у двох станах: в активному й неактивному. От у центрі нашої галактики, наприклад, надмасивна чорна діра неактивна — на неї не падає речовина, і ми не можемо бачити безпосередньо випромінювання з тієї речовини.

Тому для того, щоби зрозуміти й довести, що в центрі нашої галактики є надмасивна чорна діра, астрономи понад десять років спостерігали за рухом найближчих зір. Так вчені змогли порахувати масу, і встановити, що в центрі галактики ми нічого не бачимо, але там сконцентрована дуже велика маса.

Ядро також може бути дуже-дуже активним. Тоді ми спостерігаємо струмені газів, які відкидаються від надмасивної чорної діри перпендикулярно до площини галактики на відстань, що може перевищувати розміри самої галактики. Іноді надмасивні чорні діри в центрах галактик можуть бути не дуже активними — це слабкі джерела.

У кооперації зі своєї науковою керівницею я працюю з ізольованими галактиками (існує певний критерій для визначення того, чи конкретна галактика ізольована — це вираховують математично). Наша глобальна ідея — зрозуміти, у чому особливість цих ізольованих галактик та що впливає на активність ядра.

Прямо зараз ми працюємо над вивченням рентгенівських властивостей ізольованих галактик з активними ядрами. Хотілося б насправді пошукати чи є на статистичному рівні щось, що відрізняє ізольовані галактики в рентгенівському діапазоні від неізольованих. Але я зіштовхнулася з проблемою, що ці джерела в рентгенівському діапазоні слабкі, а отже мало таких об’єктів спостерігали раніше, тобто недостатньо для статистичного аналізу. Проте є надія, що майбутні місії будуть проводити більше спостережень таких об’єктів, робити каталоги тощо.

Зберегти цікавість до світу  допомагають історії про науку від вчених

Я палко відстоюю ідею, що популяризувати науку треба найперше саме серед дітей. По-перше, їм це просто цікаво — як людина, яка працювала і працює з дітьми, я бачу, яка в них цікавість до світу. І коли вони слухають про науку від вчених, це допомагає зберегти цей інтерес до пізнання світу.

По-друге, діти так ростимуть із розумінням того, що наш світ неймовірно цікавий, його треба вивчати, і є люди, які його вивчають. Не всі діти стануть науковцями чи науковицями — хтось піде в політику, хтось — у спорт, хтось — в освіту. Але вони всі нестимуть із собою цікавість та вогник до того, як влаштований наш світ. І це дуже потрібно — не тільки для розвитку України, але і для розвитку всієї людської цивілізації.

Людство або знищить себе, або буде розвиватися — кожен із нас обирає свій майбутній шлях. І мені дуже б хотілося, щоби людство обрало саме розвиток: покращувати медицину та комфорт життя, допомагати один одному. Робити все для того, щоби побудувати базу на Місяці, колонію на Марсі. Думати про екологію, про тваринний і рослинний світ. 

Саме коли діти слухають розповіді вчених про екологію, океан, рибок та інших тварин, вони починають розуміти, наскільки це дивовижні створіння й що природу треба берегти.

Це мотивує мене робити певний внесок у популяризацію науки — найперше серед дітей. Бо діти — це майбутнє покоління, саме вони сприятимуть розвитку людства. Тому хочеться вірити, що люди продовжать вивчати космос та навіть подорожуватимуть ним, а не знищать себе ядерною зброєю. 

arrowНаступна історія