Багато людей думають, що кліматологія — це про прогноз погоди. Як ви зазвичай пояснюєте свою роботу людям поза наукою?

Зазвичай доводиться пояснювати базові речі. Клімат охоплює великі масштаби — у часі та просторі, — а люди найчастіше відчувають його лише через погоду там, де живуть. Вони рідко дивляться ширше й часто забувають, якою погода була раніше. Я нагадую про події з їхнього дитинства: те, що колись траплялося регулярно, тепер стається рідко, а явища, яких майже не було, стають звичними. Це зливи, град, снігопади, посухи, смерчі — і саме через такі прояви можна далі говорити про причини, сценарії зміни клімату та про те, чого чекати в майбутньому.

Який момент у роботі змусив вас усвідомити, наскільки швидко змінюється клімат?

Коли я працювала метеорологинею в Антарктиді у 1997–1998 роках і почала аналізувати зміни кліматичних умов, насамперед температури, з 1947 року на британській станції Фарадей (з 1996 року — українська станція «Академік Вернадський»). Саме тоді відбувався один із найпотужніших Ель-Ніньйо — квазіперіодичної теплої течії в Тихому океані, що впливає на глобальний клімат. Протока біля Антарктичного півострова не замерзла, а підвищення температури за 50 років сягнуло близько 2,5 °C — одного з найвищих показників потепління на планеті наприкінці XX століття.

Які, на перший погляд, дрібниці сигналізують про великі зміни клімату?

Про великі кліматичні зміни сигналізують і рекорди, і повсякденні спостереження: добові температури зсуваються в бік вищих значень, періоди спеки тривають довше, а за одну зливу може випадати місячна норма опадів. Нормою стають різкі й швидкі зміни погодних умов. Водночас зміщуються сезони та межі біоти*: традиційним видам рослинності стає складно виживати, з’являються нові види, мігрують комахи й тварини, каштани цвітуть взимку, зникає вода в криницях, а посухи дедалі частіше призводять до пожеж.

*сукупність усіх живих організмів, які мешкають на певній території

Що вас найбільше надихає у роботі з темою клімату?

Мене надихає те, що я можу реально впливати на майбутнє і бути чесною перед своїми дітьми: роблю все можливе, щоб відвернути катастрофу та закласти фундамент кліматично стійкого розвитку суспільства. В очах молоді я бачу не страх, а зацікавленість і азарт — вони починають відчувати масштаб виклику й прагнуть долучитися до його вирішення. Саме тому я хочу передати їм усі свої знання та досвід, щоб вони були готові зустріти ще більші виклики, які чекають у майбутньому.

З якими міфами про зміни клімату ви найчастіше зіштовхуєтесь у своїй роботі? 

Один зі стійких міфів — що зміна клімату є «природним циклом», що загроза перебільшена або стосується лише далекого майбутнього, і що людина не впливає на зміну клімату, хоча саме її діяльність і є основною причиною цих змін. Часто також плутають погоду з кліматом і вважають, що холодна зима чи окремий снігопад спростовують глобальне потепління, хоча йдеться про довготривалі системні процеси. Тому головне — не заперечувати очевидне, а, спираючись на науку, зменшувати власний вплив і вчитися жити в нових кліматичних реаліях.