Що вас привабило в астрофізиці — коли ви зрозуміли, що хочете не просто милуватися небом, а досліджувати його професійно?

Мій тато був астрономом. Він дуже захоплювався космосом і любив астрономію. А моя мама (за спеціальністю хімікиня) любила й пишалася татом. Тож я виросла з відчуттям, що астрономія — це щось неймовірно цікаве, а астрономи — дуже круті й розумні люди. З дитинства я любила брати участь у різних наукових заходах або супроводжувати тата на конференціях, коли це було можливо. Займатися дослідженнями, проводити час у бібліотеці, їздити на спостереження мені завжди здавалося дуже цікавою та відповідальною роботою.

Як би ви пояснили людям, далеким від астрономії, навіщо людству знати, як утворюються планети?

Астрономія — це фундаментальна наука, яка допомагає нам зрозуміти наше місце у Всесвіті. Розуміння того, як формуються планети та які властивості мають планети навколо інших зір, необхідне для глибшого розуміння й нашої власної планети. З іншого боку, для дослідження космосу потрібні нові методи та обладнання, розробка яких безсумнівно сприяє розвитку технологій, що ми використовуємо у повсякденному житті.

Пошук планет за межами Сонячної системи — це як «пошук скарбів». Який саме момент у цій роботі найбільше захоплює вас і чому?

Для мене наукові дослідження — це спосіб життя. Наприклад, у проєкті з пошуку позасонячних планет було кілька етапів: формулювання задачі дослідження та визначення стратегії спостережень; створення каталогу зір для спостережень; підготовка та проведення спостережень; аналіз результатів і їх опис для публікації наукових статей. Кожен етап особливий і хвилюючий по-своєму. Звичайно, спостереження, які я проводила на іншому боці Земної кулі — в обсерваторії Ла-Силья в Чилі, — стали для мене дуже особливим досвідом. Лише дорога до обсерваторії займала два дні, додавалася суттєва зміна часових поясів: спочатку адаптація до чилійського часу, а згодом — до нічних змін. Перші цикли спостережень були для мене великим стресом, адже ця робота дуже відповідальна: спостережний час надзвичайно дорогий, і кожна хвилина має значення. Але з часом це стало рутиною й водночас давало відчуття, що ти робиш щось важливе й особливе.

Чи змінює робота з космосом ваше сприйняття повсякденного життя тут, на Землі? Якщо так — як саме?

У повсякденному житті я не дуже часто згадую про космос. Але я рада, що моя робота з ним пов’язана, адже роботі ми присвячуємо значну частину свого життя. Астрономія — це наука, яка вражає масштабами: якщо ми говоримо про зорі й галактики, то все — розміри, маси, часові інтервали — є великим або дуже великим. З іншого боку, якщо йдеться про міжзоряне середовище чи міжпланетний простір, то це вже про пилинки й газ, тобто надзвичайно малі частинки. Порівняння цих масштабів добре ілюструє відносність усього в нашому житті й іноді допомагає прийняти те, що ми не можемо змінити.

У науці багато невизначеності й довгих очікувань. Що допомагає вам не втрачати інтерес і рухатися далі?

З самого початку я розуміла, що наукові дослідження пов’язані з багатьма роками роботи заради результату. Лише для того, щоб почати займатися дослідженнями, потрібно навчатися в університеті та аспірантурі — а це щонайменше вісім років. Думаю, це спосіб життя вчених, і ті, хто обирає цю професію, морально до цього готові. Мене надихають уже отримані результати, колеги та їхня праця, інтерес до результату, який буде здобуто в перспективі, і, звичайно ж, сім’я, яка мотивує рухатися далі щодня.