Що вас привело в орнітологію: коли ви зрозуміли, що хочете досліджувати птахів професійно?

Птахи цікавили мене ще з ранніх років, але справжнє усвідомлення прийшло під час першого досвіду кільцювання в Криму. Тоді я вперше побачила, як багато можна дізнатися про птаха з одного маленького металевого кільця. Я відчула, що переді мною відкривається цілий світ історій про міграції, поведінку та долі птахів. Це було захоплення не лише красою природи, а й науковим підходом до її вивчення. Саме там я зрозуміла, що хочу досліджувати птахів професійно й системно. Відтоді ця пристрасть лише зміцнюється.

Яка навичка або риса характеру найбільше допомагає вам у роботі науковицею?

Найбільше допомагають уважність до дрібниць і здатність довго концентруватися на деталях. Орнітологія — це сфера, де інколи все вирішує одна непомічена вокалізація або невелика поведінкова деталь. Наполегливість також відіграє важливу роль, адже польові дослідження часто пов’язані з фізичними труднощами та непередбачуваними умовами. Важливо вміти не здаватися, коли дані збираються повільно або коли доводиться годинами працювати в тиші. Крім того, у науці дуже цінна чесність перед собою — саме це допомагає залишатися об’єктивною. Усе це разом формує мій професійний стиль роботи.

Яка пташка за роки досліджень найбільше вас здивувала?

Найбільше мене здивував пронурок — птах, який завжди поводиться так, ніби випереджає твоє спостереження. Він миттєво занурюється у воду й зникає так швидко, що за ним важко стежити навіть досвідченим вченим. Особливо вражає його поведінка зимою: пронурок пірнає у крижану воду, ніби це зовсім звичайна справа. Він упевнено пересувається під кригою й у стрімких течіях, використовуючи кожен закуток річки. Ця витривалість і спритність щоразу нагадують, наскільки складними й цікавими можуть бути навіть невеликі гірські птахи.

Чи є у вас улюблене місце для спостережень — те, куди завжди хочеться повертатися?

Так, таким місцем для мене стали високогірні смереково-ялицеві ліси НПП «Черемоський». Саме там я найчастіше відчуваю, що повертаюся до себе й до справжньої польової науки. У цих лісах особлива атмосфера тиші, в якій будь-який звук птаха сприймається як відкриття. Кожен сезон приносить нові акценти — весняні співи, літні контактові крики, осінні переміщення. Я знаю там десятки точок, куди завжди хочу повернутися, аби почути знайомі голоси. Це місце для мене як тихий прихисток, де наука й природа гармонійно поєднуються.

Що люди найчастіше неправильно уявляють про птахів або про роботу орнітологині?

Багато людей уявляють, що орнітолог — це романтика нескінченних прогулянок із біноклем. Насправді польова робота часто вимагає витривалості й готовності працювати в холоді, вітрі, під дощем, коли ніщо не гарантує успіху. Буває, що на одне коротке спостереження йдуть години очікування та тиші. До цього додається велика кількість комп’ютерної роботи — аналіз звуків, обробка записів, статистика, карти, звіти. Часто люди недооцінюють, наскільки точними й системними повинні бути дані, щоби зробити хоча б один правдивий висновок. І найголовніше — птахи значно складніші, ніж здаються: їхні голоси, поведінка й екологія потребують уважності та поваги.