Бережи себе

Опубліковано: 01.08.2022

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

“Всі хвороби — від нервів”.

Чули таке твердження? Що ж, у більшості випадків воно безглузде, адже причин патологічних станів безліч, і не варто списувати все на стрес. Однак сьогодні говоритимемо про стан, який дійсно прямо пов’язаний із нервовим напруженням, тривожними та депресивними розладами, гострим чи хронічним стресом. Мова йтиме про синдром подразненого кишківника (далі — СПК).

Завжди складно вирішити, до якого розділу знань віднести це порушення роботи організму, адже фактично людина зі СПК скаржиться на діяльність травної системи. Водночас їхнє виникнення не пов’язане з патологією шлунково-кишкового тракту.

Синдром подразненого кишківника найчастіше проявляється раптовою діареєю, здуттям, болями в шлунку, рідше — нудотою й закрепами. Загалом це відчувається як незрозуміла розбалансованість роботи травлення.

Переважно симптоми виникають незалежно від вживання певного типу їжі чи пиття. А при детальному аналізі анамнезу виявляється зв’язок зі стресовими факторами. Втома, недостатня кількість та погана якість сну, напружена понаднормова робота й загальний тривожний фон (як-от під час війни) потенційно можуть посилювати прояви СПК. Утім, за наявності вищеописаних скарг лікарі встановлюють їх соматоформну (яку часто некоректно називають психосоматичною) природу методом виключення.

Тобто спершу важливо виключити інші причини, як-от:

інфекція (кишкові прояви вірусів);

отруєння неякісною водою чи їжею;

порушення роботи органів травної системи
на різних рівнях тощо.

Така диференціація дуже важлива для лікування, адже допомагає не нашкодити пацієнту.

Синдром подразненого кишківника лікують комплексно:

Психотерапія покликана побороти наслідки стресу та запобігти виникненню симптомів
у відповідь на наступний подразник. Саме цей метод
є найбільш доцільним для довготривалого ефекту.

Часом лікар призначає
специфічні препарати
для подолання тривожності
чи інших психічних станів,
якщо самої лише психотерапії
виявляється недостатньо.

Зміна способу життя, достатній відпочинок, адекватне регулярне харчування є важливими передумовами покращення стану.

Симптоматичну терапію у вигляді ліків, що знижують моторику кишківника (при діареї) або навпаки “вмикають” її (при закрепах) та зменшують газоутворення, призначають
за фактом виникнення скарг.

Важливо, що призначення протидіарейних препаратів може бути небезпечним, якщо симптом викликаний інфекцією чи отруєнням токсинами. У такому разі затримка їх у кишківнику може призводити до зворотного всмоктування та погіршення стану людини.